Ася (huli_tam) wrote,
Ася
huli_tam

Саша Протяг о "языковом разделении" в Украине

Дорогие русскоязычные и украиноязычные друзья и незнакомые читатели откуда бы то ни было!
Друг мой Саша Протяг написал прекрасную статью-размышление о так называемом "языковом разделении" в Украине.
Под первым катом украинский оригинал, под вторым мой перевод на русский, кому на каком удобнее читать.
Прочтите, пожалуйста, и расскажите своим.

Про російськомовних українців, і взагалі про іншомовних.

Російськомовні українці є, їх багато (яка різниця! навіть якщо б їх було зовсім трохи!); вони вважають себе українцями, вони можуть іноді розмовляти українською з різних міркувань, за різних обставин і припускаючись різних помилок. Вони є, і бажання зробити суспільство більш гомогенним суперечить будь-яким не-догматичним ідеям. Гомогенність/монокультурність не є перевагою, і немає жодних підстав вважати російськомовних українців недостатньо українськими.

Націоналізм, як я розумію, ґрунтується на необхідності відповідати національній ідентичності. Я не зацікавлений в тому, щоб мати якусь впізнавану ідентичність. Я хочу розмовляти добре на всіх мовах, котрі вже є в моїй голові або з'являться, але в тому середовищі, де моя мова не перевіряється на достовірність ідентичності. Я не бачу жодних конфліктів між російською мовою в побуті або творчості і українською мовою в соціальних мережах або під час мандрівок поза сходом України. Я не хочу конструювати свою будь-яку ідентичність на запереченні того, що маю. Звісно, читати або писати українською для мене набагато зручніше, ніж базікати – бо я інший! Тим паче, якщо атрибуція мови має важити з погляду націоналіста більше, ніж те, що я можу сказати нею. Але моя мова це не лише частина моїх знань, це також частина мого середовища, і я не бачу жодних підстав заперечувати актуальність цього факту. Так, я з Приазомбії! – кажу я, тому що усвідомлюю важливість приналежності.

Демографічний транзит в Україні відбувся, і це абсолютно марна справа вмовляти українок раптом народжувати більше дітей. Флуктуації в рівні дітонародження, попри всі державні програми, будуть незначними. Треба також пам'ятати, що ми живемо на одній досить маленькій планеті, і наша загальна мета – досягти демографічного балансу (sub-replacement fertility) якомога скоріше. Тож треба готуватися до життя з іммігрантами з тих країн, котрі знаходяться в стадії демографічного транзиту зараз. Нам треба буде їх запрошувати! І любити їх, і закохуватися в них, і сваритися з ними, і все одно бути разом! Як ми будемо вирішувати ці більш складні питання в майбутньому, якщо зараз ми досить часто акцентуємо такі дурниці, як мовний поділ? Казати, що бути вірним Україні можна бути, лише розмовляючи українською мовою – це означає залишатися зануреним в застарілі національні ідеї, котрі не допоможуть нам вирішити проблеми співіснування з іншими – одного іншого з іншим іншим.

За статистикою, на Майдані було 25,9% російськомовних, ще 18,6% визначили, що обидві мови є для них рідними. Традиційно поверховий погляд в статистиці чомусь не пропонує більш заплутані (але більш реальні) мовні ідентичності, як-то "розмовляю мовою співрозмовника" або "розмовляю, але не розуміють", або "все складно". Нехай кожний суржик знайде талановитого лексикографа і божевільного поета! Нехай заспокоються поціновувачі російських матюків і українських солов'їв – матюки і солов'ї літають скрізь, однаково гарні і цінні! Нехай мовне питання зникне з політичних гасел і виборчих програм!

О русскоязычных украинцах, и вообще об иноязычных.

Русскоязычные украинцы есть, их много (какая разница! даже если бы их было совсем мало!); они считают себя украинцами, они могут иногда говорить на украинском, в разных обстоятельствах и допуская разные ошибки. Они есть, и желание сделать общество более гомогенным противоречит каким бы то ни было не-догматическим идеям.. Гомогенность/монокультурность не является преимуществом, и нет никаких оснований считать русскоязычных украинцев недостаточно украинскими.

Национализм, как я понимаю, основывается на необходимости соответствовать национальной идентичности. Я не заинтересован в том, чтобы иметь какую-то определимую идентичность. Я хочу разговаривать хорошо на всех языках, которые уже есть в моей голове или появятся, но в той среде, где мой язык не проверяют на достоверность идентичности. Я не вижу никаких конфликтов между русским языком в быту или творчестве и украинским языком в социальных сетях или во время путешествий за пределами Восточной Украины. Я не хочу строить свою, какую бы то ни было, идентичность на отрицании того, чем обладаю. Конечно, читать или писать на украинском мне гораздо удобнее, чем болтать – потому что я другой! Тем более, если языковая атрибуция должна, с точки зрения националиста, иметь большее значение, чем то, что я могу на этом языке сказать. Но мой язык – это не только часть моих знаний, это также и часть моей среды, и я не вижу никаких оснований отрицать актуальность этого факта. Да, я из Приазомбии! – говорю я, потому что осознаю важность принадлежности.

Демографический транзит в Украине произошел, и абсолютно бесполезно уговаривать украинок вдруг начинать рожать больше детей. Флуктуации уровня рождаемости, несмотря на все государственные программы, будут незначительны. Нужно также помнить, что мы живем на одной, довольно маленькой, планете, и наша общая цель – достичь демографического баланса (sub-replacement fertility) как можно скорее. Поэтому надо готовиться к жизни с иммигрантами из тех стран, которые находятся в стадии демографического транзита прямо сейчас. Нам нужно будет их приглашать! И любить их, и влюбляться в них, и ссориться с ними, и все равно быть вместе! Как мы будем решать эти – более сложные – вопросы в будущем, если сейчас мы довольно часто акцентируем такие глупости, как языковое разделение? Говорить, что быть верным Украине можно, лишь говоря на украинском языке – это означает оставаться погруженным в устаревшие национальные идеи, которые не помогут нам решить проблемы сосуществования с другими – одного другого с другим другим.

По статистике, на Майдане было 25,9% русскоязычных, еще 18,6% указали, что оба языка для них – родные. Традиционно поверхностный взгляд в статистике почему-то не предлагает более запутанных (но более реальных) языковых идентичностей, как то: «говорю на языке собеседника», или «говорю, но не понимают», или «все сложно». Пусть каждый суржик найдет своего талантливого лексикографа и безумного поэта! Пусть успокоятся ценители русских матюков и украинских соловьев – матюки и соловьи летают повсюду, равно прекрасные и ценные! Пусть языковой вопрос исчезнет из политических лозунгов и предвыборных программ!

И ещё, добавленный Сашей апдейт:
один очень важный кусок из комментариев, проясняющий позицию: Это не страна должна предлагать набор возможный идентичностей и соответственно управлять нами (через выбор этих идентичностей), а мы сами должны формировать гипотетически бесконечное множество кто-мы-такие-есть! поэтому русский язык уместен и в школах, и в СМИ и т.д.
Tags: майдан, языки
Subscribe

  • translations, tradaptations, Кан

    Как уже говорилось, я давно перестала переводить стихи, но иногда -- очень редко -- перевожу песни. Пару раз за последние несколько лет я делала это…

  • заповедь "не пережми" и Хильда Бронштейн.

    *становится на табуреточку, откашливается* Вот уже тринадцать лет я варюсь в песнях на идише -- это на самом деле umbrella term, в который входят…

  • кугут

    Впервые столкнулась с термином "кугут". Это примерно как галицкое "рагуль" -- в "кугуте" тоже совмещаются оттенки…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments